Всесвітній день вишиванки відзначається щороку в третій четвер травня. У 2021 році він припадає на 20 травня.

Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.

День вишиванки – відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Відзначати його почали у 2006 році. Ініціатором стала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Того року цю ініціативу підтримали декілька студентів та викладачів, одягнувшись відповідно.

Нині ж це свято набуло міжнародних масштабів і український традиційний одяг одягають усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу.

Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

Ювілейний 15-й рік Всесвітнього дня вишиванки присвячено українській традиційній музиці та екологічним питанням, зокрема, проблемі вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком.

Цікаві факти про українську вишиванку

Українська вишиванка має дуже давнє походження. Як свідчать багато досліджень, вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.

Спочатку вишиванки були не просто одягом, а таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому узори наносили на рукави, коміри і поділ сорочок.

Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.

Загалом в Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

Іван Франко свого часу вміло поєднав українську вишиванку із буденним одягом. Він скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменник постає на 20-гривневій купюрі.

Рекордну кількість людей, одягнутих у вишиванки, було зафіксовано у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру внесено до Книги рекордів України.

 14 травня виповнилося 150 років від дня народження видатного українського письменника Василя Семеновича Стефаника. Творчість Василя Стефаника – одна з яскравих сторінок української літератури, її окраса, її гордість. Письменник створив і підніс до вершин досконалості дуже популярний жанр гранично стислої соціально – психологічної новели.

Новатор модерністської техніки письма, тонкий спостерігач людської душі, гуманіст і просвітитель Василь Стефаник горів для народу, він писав свої твори для людей, він став серцем народу.

Кожне слово в його новелах переповнене гуманним співчуттям до знедоленого західноукраїнського селянства. Воно змушує замислюватися над долею народу. З великою силою письменник розкрив красу душі простої людини, змученою непосильною працею на багатих і голодом, вдягненої в лахміття, обпаленої гарячим сонцем, холодними вітрами та морозами.

«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянства так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена» - це слова самого письменника.

«Багато людей любили і поважали його. Він володів харизмою. Харизма – це рівновеликий дар і тягар. За харизму смертній людині доводиться розплачуватися.

У нього закохувалися жінки…Він, за незначними випадками, почувався самотнім»./Степан Процюк

«Василь Стефаник був плоть від плоті, кість від кості трудового народу. Він горів його болем, страждав його стражданнями… Ми шануємо пам'ять Василя Стефаника як прекрасного письменника і громадянина, кришталево чесну людину» - так говорив про письменника Максим Рильський

До відзначення ювілею письменника, в Токарівській бібліотеці проведено масовий захід Усний журнал «Василь Стефаник: сила справжнього таланту»

та оформлено тематичний перегляд літератури.

До Дня пам’яті та примирення та День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні  

в Токарівській бібліотеці організовано літературну виставку «Ви йшли до Перемоги, а за вами йшла весна », де представлені документальні матеріали  та художня література про Другу світову війну.

До відзначення цієї дати, бібліотека взяла участь у покладанні квітів до пам'ятника Воїну визволителю.