14 травня виповнилося 150 років від дня народження видатного українського письменника Василя Семеновича Стефаника. Творчість Василя Стефаника – одна з яскравих сторінок української літератури, її окраса, її гордість. Письменник створив і підніс до вершин досконалості дуже популярний жанр гранично стислої соціально – психологічної новели.

Новатор модерністської техніки письма, тонкий спостерігач людської душі, гуманіст і просвітитель Василь Стефаник горів для народу, він писав свої твори для людей, він став серцем народу.

Кожне слово в його новелах переповнене гуманним співчуттям до знедоленого західноукраїнського селянства. Воно змушує замислюватися над долею народу. З великою силою письменник розкрив красу душі простої людини, змученою непосильною працею на багатих і голодом, вдягненої в лахміття, обпаленої гарячим сонцем, холодними вітрами та морозами.

«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянства так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена» - це слова самого письменника.

«Багато людей любили і поважали його. Він володів харизмою. Харизма – це рівновеликий дар і тягар. За харизму смертній людині доводиться розплачуватися.

У нього закохувалися жінки…Він, за незначними випадками, почувався самотнім»./Степан Процюк

«Василь Стефаник був плоть від плоті, кість від кості трудового народу. Він горів його болем, страждав його стражданнями… Ми шануємо пам'ять Василя Стефаника як прекрасного письменника і громадянина, кришталево чесну людину» - так говорив про письменника Максим Рильський

До відзначення ювілею письменника, в Токарівській бібліотеці проведено масовий захід Усний журнал «Василь Стефаник: сила справжнього таланту»

та оформлено тематичний перегляд літератури.